Державний контроль та вектори розвитку реформування медицини

Що стосується державного контролю і нагляду у сфері охорони здоров’я, то Міністерство охорони здоров’я Польщі, Чехії і Болгарії через систему законів регулює діяльність фондів ОМС та цілковито оплачує медичну страховку незахищеним категоріям громадян. До того ж у Чехії держава встановлює перелік медичних послуг на основі ОМС. В Україні Міністерство охорони здоров’я відіграє провідну роль у регулюванні сфери охорони здоров’я, держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за дотриманням законодавства про охорону здоров’я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідеміологічного благополуччя населення.

Майже в усіх країнах, де діє обов’язкове медичне страхування, застосовують механізми реімбурсації – часткового відшкодування видатків на придбання населенням медичних препаратів третьою стороною, котрою зазвичай виступає державний фонд. У країнах Євросоюзу компенсація вартості ліків для населення, відповідно до страхової рецептури, становить 70–90%. В Україні практично відсутня система реімбурсації (вона діє тільки при деяких хворобах, наприклад, гіпертонія, туберкульоз).

У країнах Європи створена єдина медична інформаційна система охорони здоров’я, що об’єднує інформацію про лікарні, аптеки та пацієнтів. У цій системі кожен пацієнт має індивідуальний медичний обліковий запис. Медичні заклади по всій країні отримують миттєвий доступ до інформації про страховку пацієнта, попередні медичні огляди, лабораторні аналізи. Громадяни Польщі, Чехії і Болгарії можуть вільно вибирати лікарів первинної ланки, до яких відносяться фахівці загальної практики для дорослих, а також дітей та підлітків, гінекологи і стоматологи.

Спільні риси та розбіжності в моделі організації охорони здоров'я

в Україні та Польщі, Чехії, Болгарії.

Порівнявши моделі організації охорони здоров’я України, Польщі, Чехії та Болгарії, ми визначили їх спільні риси: участь держави у фінансуванні медичної галузі та контроль за дотриманням законодавства у сфері охорони здоров’я; наявність додаткових джерел фінансування охорони здоров’я; розширення системи ДМС; розвиток мережі лікарів загальної практики; існування реімбурсації. Різняться ці країни тим, що у Чехії, Польщі та Болгарії функціонує соціально-страхова система фінансування сфери охорони здоров’я, а в Україні – державна. Якщо порівнювати спосіб формування контингенту, то у країнах Східної Європи пацієнти мають право на вільний вибір лікаря, тоді як в Україні діє територіально-дільничний принцип. До того ж, на відміну від країн Європи, у нас досі відсутня така форма медичного страхування, як ОМС, і не сформована єдина медична інформаційна система.

Напрями розвитку медичної реформи в Україні

Медична реформа України передбачає створення системи обов’язкового медичного страхування, але ці перетворення стримуються рядом чинників: відсутність закону про медичне страхування; брак механізмів заохочення роботодавців до медичного страхування працівників; низький рівень доходів населення; відсутність у страхових організацій належного досвіду медичного страхування. Упровадження ОМС без створення відповідних передумов може призвести до підвищення вартості медичних послуг, податкового тиску на працюючих та роботодавців.

Отже, на основі позитивного досвіду країн Східної Європи із запровадження системи страхового фінансування галузі охорони здоров’я, Україні необхідно розробити програму створення системи страхової медицини з урахуванням специфіки її існуючого стану. Найприйнятнішою для України є бюджетно-страхова модель. Джерелами фінансування галузі в рамках цієї моделі може бути бюджет та фонд соціального медичного страхування. Проте в період переходу до бюджетно-страхової моделі їй імовірно бракуватиме фінансування. Тому варто залучати додаткові джерела: кошти, що акумулюються завдяки наданню платних медичних послуг, кошти добровільного медичного страхування і надходження, отримані за рахунок благодійництва. Для підвищення ефективності функціонування системи охорони здоров’я в Україні необхідним є проведення реформ, які б охоплювали управління цією системою, її фінансування та надання медичних послуг.

Автори:
І. А. Голованова - доктор медичних наук, професор, завідувачка кафедри соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я, ВДНЗУ „Українська медична стоматологічна академія”, Полтава, Україна

О. І. Краснова - аспірант кафедри політекономії, Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, Україна